на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Вірші / збірка «На крилах пісень»

До мого фортепіано

Елегія

Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

Картина повстає: зібравсь гурточок,

Провадить речі, і співа, й гука,

На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок

Чиясь весела виграва рука.

Та хто се плаче там, в другій хатині?

Чиє ридання стримане, тяжке?..

Несила тугу крить такій малій дитині,

Здавило серце почуття гірке.

Чого я плакала тоді, чого ридала?

Тоді ж кругом так весело було…

Ох, певне, лихо серцем почувала,

Що на мене, мов хмара грізна, йшло!

Тепер ота осіння хмара сива

Мене дедалі більше покрива…

Знов смуток? Що ж почну я нещаслива?

Хто ж восени весняночки співа?

Серед недолі, тяжкого туману

Були й для мене промені ясні.

Годину мала не одну кохану,

Як забувала всі жалі свої.

Коли я смуток свій на струни клала,

З'являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

Від мене, друже, не таїв нічого!

Свої всі гуки ти мені віддав,

На тяжкеє страждання серця мого

Мені лагідную потіху слав!

Мій друже! Ті хвилиноньки яснії,

Я при тобі найбільше мала їх,

Твої кохані струни голоснії

Будили зграї красних мрій моїх.

Серед недолі, тяжкого туману

Були й для мене промені ясні.

Годину мала не одну кохану,

Як забувала всі жалі свої.

Хоч я не завжди щиро говорила

З людьми, хоч тяжкий розпач свій

Від рідних, милих, найлюбіших крила,

Та не від тебе, любий друже мій!

Від мене, друже, не таїв нічого!

Свої всі гуки ти мені віддав,

На тяжкеє страждання серця мого

Мені лагідную потіху слав!

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою…

Прощай же, давній, любий друже мій!

[15 березня 1890 p.]


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 68.

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1892, № 8, стор. 149 –150.

Автографи – ІЛІШ, ф. 2, № 11, стор. 8 – 10 (ранній), та ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 17 – 19. Між ними суттєві різночитання (щоб їх побачити, клацніть кнопку «Автограф»). Текст раннього автографа і першодруку довший на три строфи від тексту збірки «На крилах пісень» 1893 р. (щоб їх побачити, клацніть «На крилах пісень 1893 р.»). Під час підготовки київського видання збірки «На крилах пісень» Леся Українка опустила ще дві строфи, і цей текст, скорочений проти автографа на 5 строф, став канонічним.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 40 – 41.


На крилах пісень

Перший вірш | Попередній вірш | Зміст | Наступний вірш | Останній вірш

Всі вірші

Перший вірш | Попередній вірш | Перелік | Наступний вірш | Останній вірш

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання