на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Переклади

Мария Конопницкая

1. Я тоскую…

Я тоскую! о прерванных песнях грущу.

В песнях тихих моих слов досказанных нет,

Но хоть скованным, сдавленным словом хочу

Душам близким подать мой далекий привет.

Мы не знаем друг друга, но волей судьбы

Вы печали родством сочетались со мной, –

Так береза, стоя за порогом избы,

С ней роднится печалью и песнью одной.

Я тоскую о тихом том вздохе моем,

Что уснувшие розы лелеет в садах,

Но от молний ума превращается в гром

И в ответ себе гром вызывает в сердцах.

Я тоскую! я жажду родных мне сердец,

Этой лютни живой, этих струн дорогих,

Я сыграла бы новую песню на них

И грустна была б лютня, и грустен певец…

2. Ах, зачем!..

Ах, зачем наших дубов наряд вековой

Не от грома сломался весной?..

Отчего его листвой зеленой, густой

Не покрыли могилы святой?

По листочку, по ветке в дубовом лесу

Ветер-хищник разграбил красу…

И не может восстать из молчанья оков

Сила наших полей и лесов…

3. Цветы

Сейте семя красоты,

пусть взойдут цветы!

Роем легких мотыльков

пусть летят мечты.

Навестит весна народ, –

станет смело тот,

Кто земле родной принес

хоть венок из роз.

4. В Вероне

(На могиле Ромео и Джульетты)

Словно к храму, иду я к любви алтарю,

Песен жаром и сердца тоскою горю.

Солнце сыплет свои золотые цветы,

В виноградниках ветер колышет листы…

О Джульетта!

Издалека иду. Там, в родной стороне,

О тебе шум берез пел таинственно мне.

Там в бессонные ночи рыдал соловей

Песней страсти, как здесь, на могиле твоей,

О Джульетта!

Кто мне путь указал? Трепет сердца в огне,

Поцелуи, что вдруг раздались в тишине,

Роза та, что в объятья звала к себе день,

Белых крыльев голубки дрожащая тень.

О Джульетта!

И хотелось, как раненой ласточке, мне

К этим камням прильнуть и увидеть во сне

Чары лунных ночей, аромат и цветы,

Страсти сдержанной дрожь, тайной неги мечты,

О Джульетта!

А теперь я тебя о прощеньи молю:

Не цветы и не сладкое слово «люблю»

Одинокая я принесла тебе в дар,

А молчанья тоску, слез невылитых жар…

О Джульетта!


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 131 – 132.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п'яти томах. Т. 4. К., Держлітвидав, 1954, стор. 75 – 78.

Ці вірші Леся Українка перекладала під час роботи над статтею про видатну польську письменницю Марію Конопніцьку (1842 – 1910). 29 грудня 1902 р. Леся Українка писала сестрі Ользі:

«Прийшов лист від «Мира божьего» з замовленням ювілейної статті про Конопніцьку, от я і взялась до тої статті, а для неї прийшлось перекласти масу віршів (з польського дуже трудно… перекладати!), і робота зайняла тижнів три і розтяглась на 50 сторінок великого формату…»

Стаття в журн. «Мир божий» не була надрукована. Автограф її не знайдено.

В ІЛІШ зберігається чистовий, недатований автограф перекладів (ф. 2, № 891) під заголовком «Из стихотворений Марии Конопницкой». На останньому аркуші підпис: «Перевод с польского L. Z.»

Переклади Лесі Українки творів Марії Конопніцької датуються орієнтовано груднем 1902 р. на підставі листа поетеси до сестри.

Подаються за автографом.


Переклади

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання