на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Переклади

Генріх Гейне. Із збірки «Romanzero»

Маврський король

У вигнання з Альпухари

Молодий король подався;

Тихо, з серцем, повним туги,

їхав він поперед гурту.

А за ним на виноходцях

Та в носилках позлотистих

Всі жінки його сиділи;

На ослах рабині чорні.

Сотня вірних слуг за ними

На арабських добрих конях,

Коні гордо виступають,

Верховці поникли в сідлах.

Ні цимбалів, ані бубнів,

Ні пісень – не чутно й гуку.

На ослах дзвіночки срібні

Смутно плачуть серед тиші.

На верхів'ї, звідки погляд

Досяга у діл Дуеро,

Де шпилі будов гранадських

Можна бачити востаннє, –

Там з коня король зіходив,

Щоб поглянути на місто,

Що в вечірнім світлі сяло,

Наче в злоті, в багряниці.

О аллах! що він побачив!

Там, де був коханий місяць,

Хрест і стяг стримить іспанський

На Альгамбрі скрізь на вежах.

Ох, як те король побачив,

Здійнялись зітхання в грудях,

Сльози раптом полилися,

Мов джерело, по обличчі.

На коні сиділа смутна

Королева-мати, хмуро

На журбу його дивилась

І картала гірко й гордо:

«Боабділ ель Хіко, сором!

Ти оплакуєш, як жінка,

Теє місто, що не тямив

Боронить, як чоловік!»

Тільки вчула гостру мову

Королева – краща, мила,

Миттю скочила з носилок,

Обняла свого владаря.

«Боабділ ель Хіко, – мовить, –

Заспокойсь, моє кохання,

Бо з сії безодні-туги

Лавр тобі зросте розкішний.

Тож не тільки тріумфатор

Перемогою вінчаний,

Щастя темного обранець,

Але й син кривавий лиха,

І борець величний духом,

Той, що долею лихою

Подоланий, буде жити

Вічно в пам'яті народній».

«Місцем сліз останніх Мавра»

Звуть до сього дня ту гору,

Де король колись востаннє

Подивився на Гранаду.

Отже, справдилася любо

Провість любої дружини, –

Ймення маврського владаря

Здобуло шанобу й славу.

Тая слава не загине,

Аж поки струна остання

Не порветься на останній

В Андалузії гітарі.


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 261 – 263.

Вперше надруковано у журн. «Нова громада», 1906, № 2, стор. 43 – 44.

У відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (X, 12) зберігається чнстовий автограф. Чорновий, незакінчений автограф перекладу знаходиться в ІЛІШ (ф. 2, № 885). Обидва автографи без дати.

Датується орієнтовно 1893 роком.

Подається за першодруком, звіреним з автографами.


Переклади з Г.Гейне

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній

Всі переклади

Перший | Попередній | Перелік | Наступний | Останній

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання