на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Драматичні твори

Айша та Мохаммед

Діалог

Садок в Мохаммедовім гаремі. Айша в малій виноградній альтанці сидить і їсть солодощі, ліниво одкинувшись на низенькому ослоні, вкритому великим килимом. Мохаммед приходить і мовчки сідає біля її ніг на край килима.

Айша

Коханий, глянь на мене!

Мохаммед мовчки переводить погляд з простору в той бік, де Айша.

Глянь на мене!

Мохаммед

Та я ж дивлюсь.

Айша

Ти дивишся й не бачиш!

Так дивляться на дерево, на камінь,

на стіну, на колоду… я не знаю,

ще там на що, але не на дружину,

не на свою кохану!

Мохаммед

Я не знаю,

чого ти хочеш, Айшо.

Айша

Ти не знаєш?!

Я хочу, щоб мене любив Мохаммед!

Мохаммед

Хіба ж я не люблю?

Айша

(не слухає)

Мене любив

і більш нікого!

Мохаммед

Нащо се бажання?

То все одно, якби ти забажала,

щоб лиш тобі самій світило сонце,

тобі самій служив вогонь. Від того

не стало ж би тобі ані ясніше,

ані тепліше, ніж тепер, як мусиш

ти те добро з усім живим створінням

нарівні поділяти, тільки іншим

було б від того в світі жити гірше.

Айша

Ти першій милій не казав такого,

Хадіджа слів таких не вислухала.

Мохаммед

(здивований)

Ти звідки знаєш?

Айша

(злорадо)

А! Так я вгадала?

Мохаммед

(опанував своє збентеження)

Ну що ж, се правда, я їй не казав

сих слів, так се тому, що…

Айша

Що любив ти

її безмірно більше, ніж мене!

Мохаммед

(провадить, не вважаючи на її вибух)

…так се тому, що й сонце перший промінь

чомусь одному завжди віддає,

найпершому, що стрінеться.

Айша

Неправда!

He перший промінь, все своє проміння

ти їй віддав, мені лишився відблиск

тьмяний, холодний…

Мохаммед

Айшо! І не сором

тобі таке казати? Я холодний

до тебе? Що ж би ти на те сказала,

якби тебе я пестив тільки так,

як першую дружину, ту Хадіджу,

що ти їй заздриш так.

Айша

Того не знаю,

але я бачу добре, що ніколи

ти не любив мене так, як її,

не любиш і тепер, та й не полюбиш, –

ніколи я її не переважу

в твоєму серці.

Мохаммед

Не годиться, Айшо,

так мертвим заздрити. Хадіджа вмерла,

і шкодити тобі нічим не може.

Айша

О, якби дав аллах, щоб не вмирала,

то, може б, я її перемогла!

Мохаммед

Я глузду в сих твоїх словах не тямлю.

Айша

Скажи по правді, де ти був сьогодні?

Мохаммед

Та що тобі? Хіба не все одно?

Айша

Ти був на кладовищі! На могилі

Хадіджиній! Я зараз те пізнала!

По очах бачу, не одуриш, ні!

Мохаммед

Навіщо б мав дурити? Так, я був там,

хіба се гріх – пошанувати пам'ять

людини, що була мені жоною?

Айша

І я твоя жона, проте не будеш

вчащати так до мене на могилу.

Мохаммед

Не спокушай аллаха. Невідомо,

хто з нас до кого прийде на могилу,

одно відомо – я від тебе старший,

і на багато літ.

Айша

Либонь, настільки,

як старшою була твоя Хадіджа

від тебе.

Мохаммед

Так, щось коло того, певне.

Айша

Ти взяв її таки зовсім старою?

Мохаммед

(похмуро)

Я вже тобі не раз про те казав,

та ти й сама незгірше знаєш.

Айша

Дивно,

чому про се не можна споминати?

Хіба не все одно тепер для неї?

Стара чи молода, бридка чи гарна

була вона, коли за тебе йшла, –

однаково ж її нема на світі.

Мохаммед

Се гріх – радіти так з чужої смерті.

Айша

Я не радію… А скажи по правді, –

вона була коли хоч трошки краща,

чи все така була, як от тоді,

коли вже я її пізнала?

Мохаммед

Айшо,

навіщо се питання?

Айша

Ну, скажи,

була вона коли така, як я?

(Нахиляється до Мохаммеда.)

Мохаммед

(глянув на Айшу)

Найкраща ти з усіх жінок на світі,

живих, і мертвих, і ненарожденних!

Айша

Ти завжди думав так?

Мохаммед

Як тільки вглядів

твою красу, одразу се збагнув.

Айша

І покохав мене?

Мохаммед

Як тільки вглядів!

Айша

А чом же ти мене тоді не взяв?

І я ж тебе одразу покохала.

Мохаммед мовчить.

Тоді жила Хадіджа!.. Ну, скажи,

чому при ній не міг ти взяти другу?

Вона була багата, – через те?

Мохаммед

В той час я вже багатший був від неї.

І ти не думай, що вона купила

мою прихильність грішми.

Айша

Ох, якби

могла я думать се!.. Але за гроші

нікого так не люблять у могилі!

Таж ти три роки жив у самотині

по смерті жінки першої, а потім,

як тільки взяв мене, взяв десять інших…

Як і за віщо можна так любити

стару, негарну, навіть мертву жінку?

і зневажати гарну, молоду,

кохану і закохану, живую?

Мохаммед

Не рвися, люба, і не рви мене.

Є таємниці в бога, їх збагнути

не важмося.

Айша

Скажи! Я хочу знать!

Мохаммед

Якби я сам те знав!..

(Подумавши.)

От ти сказала:

«Стару, негарну…» І в моїх очах

вона ні гарною, ні молодою

ніколи не здавалась. Не скажу я,

що я не бачив і не завважав

того нічого: я злічив всі зморшки

у неї на обличчі… Літ її

мені й сусіди не дали б забути…

але в ній щось було… щось вічне, Айшо…

Мені здається, що воно живе,

і дивиться на мене крізь могилу,

і голосом таємним промовля,

і всі мої слова та й думку чує…

Айша

А теє «вічне» є в мені, коханий?..

Є чи нема? Скажи!

Мохаммед мовчить.

Що ж ти мовчиш?

Мохаммед мовчки встає і йде з альтанки геть. Айша падає додолу на килим і ридає в безсилій лютості.

Ялта, 22.04.1907


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 4, с. 100 – 106.

Вперше надруковано в журналі «Дзвін», 1913, № 1, стор. 6 – 8.

В архіві зберігається чистовий автограф (ІЛІШ, ф. 2, № 772) з датою: «Ялта, 22.04.1907» та виготовлений К. Квіткою список з підписом Лесі Українки без дати (ІЛІШ, ф. 2, № 16).

Автограф та список майже ідентичні. Між першодруком і автографом є деякі відмінності. У першодруку, мабуть, нри наборі механічно пропущено кілька рядків. Відсутній у першодруку й підзаголовок («Діалог»).

Зважаючи на пропуски та інші відмінності першодруку, не пов'язані з творчою роботою, а також на відсутність відомостей про читання та правку Лесею Українкою коректури, подаємо текст за автографом.

Діалог «Айша та Мохаммед» під назвою «Магомет і Айша» був поставлений на честь великої поетеси М. Старицькою у Києві (див. лист Лесі Українки до матері від 14.03.1913 р. та в кн.: «Леся Українка. Документи і матеріали. 1871 – 1970», К., Наукова думка, 1971, документи № 190, 191).


Драматичні твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі твори

Перший твір | Попередній твір | Перелік | Наступний твір | Останній твір

Всі писання

Перше писання | Попереднє | Перелік | Наступне | Останнє писання