на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

До брата Михайла

Квітень 1890 р. Колодяжне

Которогось там марта
І дев’яностий рік!
Сьогодні дням і числам
Я загубила лік.

Михайлику мій любий!
Я зважила собі
Сьогодні написати
У віршах лист тобі.

Перо й чорнило маю,
Натхнення лиш нема!
А надо мною муза
Стоїть, як стовп, німа.

В лихім гуморі муза
Так само, як і я, –
Прив’язана за ногу
Фантазія моя.

Ба, що ж робить! не всім же
На світі вільним буть,
Століття люди б’ються,
Щоб воленьки здобуть!..

Коли ж принципіально
Питання розібрать,
То видно, що не варто
Над ним і сумувать.

Філософи новітні –
Ти, я та пан Максим –
Давно вже порішили
З питанням мудрим сим.

На чім тоді ми стали,
Ти знаєш сам здоров.
Отож нема потреби
Про те казати знов.

Коли мені поможе
Аполло, ясний бог,
Зложу я на сю тему
Чудовий «тріалог».

Вернусь на грунт «реальний»,
До ближчих, власних справ:
Учора мене папа
Як слід у шори вбрав!

Вночі тепер сплю мало
А ледве сліз не ллю,
А вдень зо всеї сили
Об землю лихом б’ю.

Могла б про «сміх крізь сльози»
Згадати я при сім,
Але вже сяя тема
Давно обридла всім!..

Але переконання
Я здобула святе:
З принципів трьох найкращий
Єсть принцип – Liberte.

Тепера справоздання
З життя свого здаю:
Приїхавши, я три дні
Жила, як у раю.

Три дні мені ні в чому
Ніхто не заважав,
Була собі я вільна
Від всяких прикрих справ.

Тепер мені здається,

Що то було у сні!
Тепер мені настали
Години навісні…

Еге ж! Переписала
Я Гейнові пісні,
Сиділа, як заклята,
Над ними я три дні.

Вже можу я сказати:
Grace a Dieu c’est fini!
Бо вже та переписка
Увірилась мені.

Тепера буду мучить
Альфреда де Мюссе
І як поможуть музи,
То подолаю все.

Перекладу найперше
Елегію «Lucie»,
Там «Le mie prigioni»,
А там і «Ночі» всі.

Помучитись прийдеться
З усім тим не на жарт,
Але ж «козацька слава»
Теж чого-небудь варт!..

Коли ж на мене прийде
Годинонька така,
То мушу написати
Що-небудь для «Дзвінка».

Ну, як же там «Плеяда»,
Як справи йдуть у нас?
Чи «Музи співодайні»
Навідують там вас?

Чи будеш ти писати
«Нечімнеє» своє?
А може, воно досі
Написане вже є?

Conseil legislatif наш –
Чи він вже де збиравсь?
І як там делегат наш
На йому пописавсь?
Однак про сеє довго
Прийшлося би писать;
Вже до твого приїзду
Прийдеться підождать.

Коли ви там зберетесь,
То там судіть-рядіть,
Для нашого видання
Обложку встановіть.

Вже мушу я кінчати,
Вже годі віршувать,
Бо починає теми
Для віршів бракувать.

Прости за schlechte Versen
Без толку, без пуття –
Тепер моє писання
Таке, як і життя.

Коли ти жірондистів
Побачиш наших де,
Скажи їм, що усіх їх
Віта Charlotte Corde!

Тепер, мій любий брате,
Мій друже, прощавай
Та з Києва додому
Хутенько прибувай.

Твоя сестра Леся

P. S.

A ти знаєш, що недавно
Оце я утяла?
Die Armesunderblume
Таки перемогла!

Епілог

…Але вже годі мі співать, –
Позаяк музи співодайні
Не хтять натхнення мі вспирать.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 54 – 58.

Вперше надруковано в журналі «Червоний шлях», 1923, № 8, с. 246 – 249.

Автограф не зберігся. Подається за першодруком.

Весною 1890 р. Леся Українка була два місяці прикута до ліжка «липкими кайданами» у Колодяжному, куди вона повернулася з Києва 22 (10) березня, але знаходила силу волі для жартів, про що свідчить цей віршований лист до брата. Датується па підставі перших рядків листа.

«Ночі» – поезія Альфреда де Мюссе.
«Дзвінок» – український двотижневий ілюстрований журнал для дітей та юнацтва. Леся Українка опублікувала в ньому ряд творів.
«Музи співодайні» – вислів із пародії В, Самійленка па вірші галицьких поетів. Гумористичний вірш, вислови з якого любили вживати в родині Косачів, В. Самійленко написав експромтом на прохання членів «Плеяди»:

Бажання ваше узглядняю
І вірші нехотя пишу.
О що ж я тут співати маю
У легко окриленім віршу?..

…Усе то теми дуже файні,
Але вже годі мі співать,
Позаяк музи співодайні
Не хтять натхненням мя вспирать.

Жірондисти – політична партія часів французької буржуазної революції кінця XVIII ст.

Корде Шарлотта (1768 – 1793) – учасниця руху жірондистів. 13 липня 1793 р. під час французької революції вбила Марата.


Попередній лист      Всі листи      Наступний лист