на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

До матері

20 лютого (4 березня) 1890 р. Київ

Люба мамочко!

Я тобі одписала зараз же, як одержала лист із дядьковим листом, і сподіваюсь, що ти вже досі маєш мого листа з пошти. Я того не писала ранше п’ятниці, що хотіла краще узнать про ті справи, що то я тобі там про їх писала, і для того ждала, поки мені кна-кна про все розкаже.

Не знаю, чого то папа каже, що не міг нас вдома застать. За той час, як він був тут, я двічі (з ним самим таки) була у Трег[убових] і раз у Ковалевської, а то увесь час вдома сиділа, на «Чорноморцях» ми теж були разом, а перед тим, як іти на «Тангейзера», папа був у нас. А що про нас він не знає нічого, то через те, що він нас і не питав ні про що, та й що ж з нами може такого бути? Ми собі сидимо тут тихо, навіть кна-кна мало що бігає; то вона на масницю таки бігала, але тоді всі кна-кни ганяли, як несамовиті.

Вчора ми з кна-кною були на концерті в пользу чорногорців, дуже гарний концерт був. Медведєв співав «Гетьмани», «Олесю», «Дощик», хор співав «Гей, не дивуйте», співачка Снарськая (наша волинячка) – «Чом, чом, чернобров», а в самому кінці хор утяв «Србиjа слободна» (мелодія «Ще не вмерла Україна»). Дивно було чути сю мелодію в концерті! Ми з кна-кною руки одбили, плескаючи. Біля нас на хорах стояв Павло Комаров і Циганков (кна-кни, що були торік в Одесі) і теж «ентузіазмувались». Під час концерту Лисенкові, Медведєву і Калішевському (що правив хором) були піднесені подарунки. При виході Лисенка застукали панії, «пожимали руку и восторженно благодарили»: «спасибі, спасибі!»… Якби не три «народних гімни», то зовсім був би славний концерт, а то все-таки трохи зоспувалось враження.

Більш нігде я не була. Ні, правда, були ми з кна-кною на Несторовському засіданні, да таке воно вийшло, що якби знати, то не пішла б я туди й зовсім. Завтра піду в «Плеяду». Якось люди добрі втихомирилися з своїми концертами та спектаклями, то вже тепер збиратимуться. Там я у їх і «Сірому» стребую. Треба непремінно послати її в Софію. Як там і що буде в «Плеяді», розкажу тобі, як приїдеш.

Так оце ми з тобою і в Московщину поїдемо!.. Гай-гай!.. «Не к добру это!» так чогось мені здається: нам, українцям, не щастить доля ніколи в тій Московщині. «Срежут» вони мене ще там добре. А врешті ще побачим, як там буде! Може, й не такий чорт страшний, як його малюють. З ким там негри зостаються? Чи папа з ними буде? Поцілуй їх там од мене всіх, Пуцика, і Уксуска, і Кахіню, і Дроздика, нехай будуть мені здорові усі! Хотіла б їх ще побачить перед тією Москвою!..

Не знаю чи тебе сей лист дійде, але пишу, щоб ти не думала, що я лінуюсь писати до тебе. Якби з ящиків виймали, як слід, то ти ще могла б його одержати. Бувай здорова, мамочко-голубочко, хутко зобачимось! Не гнівайся, прошу тебе, на мене ні за що, хоч я в чім і винувата перед тобою, – мені чогось так прикро і тяжко тепер, що я тобі й сказати не можу; хто його зна, що се на мене таке! Негриків ще раз цілую! Прощайте, негринята!

Ваша Зея


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 53 – 54.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 135) з незначними скороченнями.

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 109 – 110.

Датується за змістом листа на підставі згадки про концерт «в пользу чорногорців», який відбувся 19 лютого (3 березня) 1890 р. в Києві. У книзі О.Косач-Кривинюк лист датовано 10 березня 1890 р. (старого стилю = 22.03.1890 р. н.ст.)

Медведєв Петро Михайлович (1837 – 1906) – російський антрепренер, режисер, театральний діяч.

Комаров Павло Федорович – брат М. Ф. Комарова.

Циганков – одеський знайомий Лесі Українки. Докладніших відомостей немає.

На Несторовському засіданні – тобто на засіданні Історичного товариства Нестора-літописця (1873 – 1917).

В Софію – М. П. Драгоманову.

Так оце ми з тобою і в Московщину поїдемо – йдеться про намір їхати до Москви на лікування, а можливо, і для хірургічної операції. Про це Леся Українка говорить і в листі до брата.

Зея – родинне жартівливе прозвище Лесі Українки.


Попередній лист      Всі листи      Наступний лист