на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Листи Лесі Українки

До М. П. Косача

8 – 10 грудня 1889 р. Колодяжне 26 – 28 ноября

Любий Миша!

Тільки що одержала твій лист і, прочитавши, зараз же за перо! Стішив мене цей лист аж надто. Я бачу тепер, що ви таки справді маєтесь «братися за діло» і вже перестаєте угнітатись духом. Нема що й казать про те, що я візьмуся тепер до роботи так, що тільки ну! Що залежатиме від мене, я все зроблю, ба – що ж мені й робити, як не се! Аже, як би там не було, а література моя професія. От тільки одно мене бентежить, знаєш, теє «mens sana in corpore sano» (a мені таки все не ліпше, а либонь, чи не гірше – може, й різать прийдеться), ну, та якось-то буде.

«Les pauvres gens» я вам можу надіслати (уже послала), але одбирать їх у «Зорі» не маю (вони вже послані), бо, як мовить Гомер, «що раз дано, того одбирать не годиться», тим більше що, я думаю, їх і так у «Зорі» не надрукують. З викінчених перекладів я маю «Життя і філософські думки Пінгвіна» пані Сталь; якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам. «Гуллівера» я перекладала з перекроєного для дітей видання і вважаю його нікуди не судним. Берусь перекласти всі чотири подоріжжя Гуллівера, тепер вийшло нове повне видання, і ми в Одесі купили перший том («Ліліпути і велети»). Почну його перекладать, як тільки виправлю свою уліту, котра вже скінчена, але я роблю їй, як мама каже, вигризку. Пришлю її вам, хоч і здається мені, що вона для збірника трохи довгувата. «Bergidylle» (Гейне) хутко скінчу. Мама казала, що, по її думці, краще найперше видання Гейне, вона думає, що се було б дуже цікаво для кожного з галичан. Воно звісно, що можна було б, але я не знаю, як стоїть діло се у пана Максима. Окрім «Lieder», я маю вже 7 пісень «Atta Troll’я» (колись же й цілого скінчу), а ще хтось, або й ми з паном Максимом, коли йому Гейне ще [не] набрид, міг би перекласти «Reisebilder», та й з Гейне був би кінець.

Отже, найперш треба «привести в известность» все, що єсть готового з перекладів. Далі могли б видати Мольєра, якби Самійленко викінчив, нарешті, свого «Tartuffe’a» і «Mariage forcé», а там би іще хто-небудь що переклав. Короленка треба б цілого видати: «Ліс шумить», «У великодню ніч», «Ночью», «Старий дзвонар» – це єсть, «Сон Макара» єсть переклад у Маргарити (в остатній день перед виїздом я цеє узнала), і я сей переклад таки думаю у неї «весьма очень искусно выканючить». «В дурном обществе» я давно наважила перекласти, мама обіцяє «Сліпого музиканта», а решту перекласти – чей, таки знайдуться людці. Гаршина теж треба цілого, я наперед беру «Красный цветок». Взагалі щодо російських письмовців, то се ще не велика мація перекласти, аби тільки людей було досить та охоти не бракувало, а от з італьянцями та англічанами, то трудна справа. Ага, от іще: конечне Сервантес повинен бути у нас, а то що ж то за європейська бібліотека буде без «Дон-Кіхота»!

От тільки чого я не розумію як слід: чи ся перекладча література єсть те, що ти звеш народні видання, чи народні видання єсть щось зовсім окреме від перекладної літ[ератури]? А від сього, по моїй думці, багато залежить, як має обернутися справа. Бо коли перекладча літ[ература] має видаватись для народу (для простого народу), то тоді каталог творів до перекладання можна, і навіть треба, скоротить, бо навіщо ж народові, принаймні тепер, тії Полі Бурже, Байрони, Леопарді та хоч би й Шіллер і Гете? Коли ж се видання має бути і для інтелігенції, то тоді список треба б іще розширити, помістити туди: Сервантеса, Бомарше, Петрарку, Шеньє, Бальзака, Леконт де Ліля, Вальтер Скотта, Вольтера, Руссо, Сталь, Сирокомлю, Конопніцьку, Надсона, Некрасова. Мені здається, що без сих авторів наша література буде аж надто неповна.

Щодо Мопассана, то над ним, я думаю, не варт собі голови сушити, бо в його творах чиста ідея натуралізму зовсім зіпсувалась і вийшло щось таке, про що не варт і говорить. Мордовця то теж не варт, бо одно те, що він і сам, якби хотів, міг би перекласти свої повісті, а друге – що його романи пишуться в стилі тих, що печатаються в «Ниве», надто велика честь для нього – попасти в «мировую литературу»; коли романи його цікаві під тим взглядом, що написані на історичні українські теми, то далеко краще написать свої власні повісті тому, хто спроможний, на ті ж самі теми.

Усіх інших авторів, що ти писав, і я теж вважаю конечним перекласти. Але діло от в чім: прозаїчні твори англійських та італьянських авторів можна перекладать і з руських перекладів, але вірші треба конечне перекладать з первотвоpу, бо інакше може вийти щось зовсім далеке і неподобне. Ти писав, щоб пошукать у Одесі кого, але ж ти сам там був і знаєш, як там стоїть справа: взагалі там ніхто нічого не пише, між студентами я знаю тільки одного – подолянина Лосятинського, що міг би перекладать з руського, польського і з німецького. Сьому паничеві я можу через Маргариту переказать про наше видання і попросить перекласти що-небудь з того, що ви назначите; сподіваюсь, що він не одмовлятиметься. Єсть там іще один панич, Заболотний; він пише українські вірші, але їх я не читала, попрошу Маргариту вислать дещо з його віршів, а далі «ще побачим, як там буде!».

Мама совітує назначить для одеської кна-кни Ауербаха «Schwarzwaldergeschichten» і що-небудь з руського. А з англійською поезією не буде ніяк, поки хто з нашого товариства не вивчиться по-англійськи. Якби мене німка не збавила, то досі я б уже добре підучилась по-англійськи, ну, а так, то що ж робить! Самоучкою я не можу вивчитись по-англійськи, але по-італьянськи можу, тільки ти як їхатимеш сюди, то купи мені італьянський словар (як нема італьянсько-руського, то італьянсько-французький) і книжку іт[альянську], одну з тих, що ви маєте перекладать. Я вже трохи знаю граматику, а для перекладів практичного знаття не треба. Леопарді «Діалоги» (в прозі) я можу вам хоч зараз перекласти, бо у мене в «Пантеоні» вони єсть і написані зовсім не трудним складом, але його вірші, так само, як і всякі інші, я наважила перекладать тільки з італьянського.

Привези мені Петрарку, або Леопарді, або Гольдоні (я, правду сказать, не маю о нім żadnego pojęcia). Мані і Маргариті я напишу про цю справу, Маню, може, хутко й саму могтиму побачить, бо хутко вона житиме в Луцьку. Коли хочеш, я пришлю тобі Манин переклад «Дзвонаря» Короленкового. Мама каже, що можна було б видать тепер ті переклади з Короленка, які вже єсть, потім (або ще перше) видать «Lieder» i «Atta Troll» Гейне, а потім «Les pauvres gens» і що-небудь іще до того прозаїчне, з Діккенса, наприклад, або з Ауербаха, або там що хочете; таким способом можна б зложити три перших випуски.

«Léli’ї» Жорж Занд перекладу у мене нема. Маю тільки половину її казки «Le nuage rosé», якщо вона куди придасться, то можу скінчить. Пуц обіцяв перекласти «Грібуля» (казку Жорж Занд) і «Муму» Тургенева. Єсть у нас кілька «Стіхотвореній в прозі» Тургенева. Вам з Пашкевичем раджу перекласти «Les compagnons du tour de France», однаково ви там його читаєте тепер; це була б річ неабияка!

Ти просиш проекту, що вам перекладати. Се досить трудно мені сказати, до того ж, я думаю, що ви на тім більше знаєтесь, ніж я, але якщо так ти хочеш, то я можу подати свою думку. Так от, я думаю так:

з Байрона треба перекласти «Чайльд Гарольда» й «Манфреда»;

з Беранже кілька найкращих chansons; «Le vieux caporal», «Le roi d’Ivettot», «Mon vieil habit», «Monsieur le sénateur» і т. д.;

з Бернса – теж, і небагато;

Брет Гарта – одно або два оповідання;

Поля Бурже я не знаю інших творів, a «Disciple», по-моєму, не варт перекладать, бо то щось таке verwegene;

Гаршина – цілого,

Гете – «Фауста» і «Вертера», кілька дрібних віршів;

Гейне – «Lieder», «Reisebilder», «Atta Troll»;

Гоголь есть майже весь перекладений, то, отже, не знаю, як має з ним бути;

Гончарова – «Обрив» і «Обломов»;

Гольдоні не знаю;

Гюго – «Les misérables», «Nôtre Dame de Paris» і «Les travailleurs de la mer», він сам називає три сих романи своєю трилогією;

Діккенса «David Kopperfield» і дещо з менших новел [наприклад, різдвяні казки – прим.Л.У.];

Доде – «Jacques»;

Достоєвського – «Записки из мертвого дома» і «Преступление и наказание»;

Єжа я знаю тільки одно «Kuźma Jeż» – цікаве воно тим, що там герой українець;

Жорж Занд – «Les compagnons du tour de France», «Lélia» і деякі казки (для народу і для дітей) ;

Залеського – деякі вірші;

Золя – «Le péché de l’abbé Mourret» і «L’Assommoir»;

Короленка всього;

Красіцького не знаю;

Крашевського – «Ostap Bondarczuk»;

Крестовський – «Первая борьба», «Большая медведица» і «Жить, как люди живут»;

Леопарді – «Діалоги» і деякі вірші;

Лесажа я знаю тільки критичні статті;

Лонгфелло – поема з життя північноамериканських дикарів (ніяк не можу пригадать її назви, але саму поему читала і дуже вподобала) і «Excelsior», невеличкі вірші;

Мальчевського – «Марію»;

Мачтета – «Он и мы» та «И один в поле воин»;

Міцкевича «Dziady», «Krymskie sonety» i «Baŀŀady»;

Мольєр – «Tartuffe», «Le mariage forcé», «L’avare» і «Précieuses ridicules»;

Мур – кілька віршів;

Мюссе – «Lucie», «Mes prisons» і «Les nuits»;

Немцевича – не знаю;

Ожешкова – «Marta», «Dobra pani», «Panna Antonina», «Nieróżowa sielanka», «Silny Samson», «A... B... C», «Czternasta część»;

Пушкін – «Борис Годунов», «Цыгане» та з дрібних віршів.

Прус – «Placówka»;

Свіфт – «Gulliver»;

Сенкевич – «Szkice węglem»;

Словацький – вірші і «Mazepa»;

Теннісон – вірші;

Толстой – «Война и мир» і «Анна Каренина»;

Тургенев – «Отцы и дети», «Дворянское гнездо», «Накануне» і «Стихотворения в прозе»;

Шекспір – «Hamlet», «Othello», «Makbeth», «King Lear», «Richard III», «Coriolan»;

Шіллер – «Die Jungfrau von Orlean», «Die Räuber», «Maria Stuart», «Don Carlos»;

Щедрін – «История одного города», «Господа ташкентцы», «Самоотверженный заяц» і «Карась[-идеалист]»;

Франсуа Коппе – вірші;

Лермонтов – вірші, «Демон», «Герой нашего времени»;

Флобер – «Madame Bovary» i «Éducation sentimentale»;

Théophile Gautier – вірші;

Сервантес – «Дон-Кіхот»;

Бомарше – «Трилогія»;

Петрарка – «Сонети»;

Шеньє – «Jambes»;

Бальзак – «La femme de trente ans», «Illusions perdues», «Les paysans»;

Леконт де Ліль – вибрать з «Poèmes antiques», «Poèmes barbares» і «Poèmes tragiques»;

Вальтер Скотт – «Waverley», «Ivengo»;

Вольтер, і Руссо, і Сталь, що самі схочете;

Сирокомлі, Конопніцької, Надсона, Некрасова – вірші.

Тепер – годі. Бувай здоров! До побачення! Бажаю тобі сили, енергії і охоти до роботи, так як і всьому товариству.

Твоя сестра і товаришка Леся


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 37 – 43.

Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1938, № 2-3, с. 125 - 130.

Подається за автографом (ф. 2, № 92).

Рік встановлено за змістом листа на підставі батькових листів до Михайла Косача.

«Життя і філософські думки Пінгвіна» – твір французького дитячого письменника кінця XIX от. П. Ж. Етцеля, що виступав у літературі під псевдонімом «Ж. Сталь» (1814 – 1886). Леся Українка помилково вважала автором оповідання «Життя і філософські думки Пінгвіна» фрацузьку письменницю А.-Л.-Ж. Сталь. В архіві поетеси є уривок згаданого в листі перекладу (ф. 2, № 910).

«Гуллівера» я перекладала – мова йде про відомий роман англійського письменника Джонатана Свіфта (1667 – 1745) «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потій капітана кількох кораблів». Переклад Лесі Українки нам не відомий.

Як тільки виправлю свою уліту – мається на увазі оповідання «Жаль» – перший великий прозовий твір Лесі Українки.

7 пісень «Atta Trolla» – переклад поеми Г. Гейне «Атта Троль» Леся Українка завершила і опублікувала в «Літературно-науковому віснику», 1900, кн. 1, с. 102 – 112, кн. 2, с. 209 – 228.

Самійленко Володимир Іванович (літературний псевдонім – В. Сивенький; 1864 – 1925) – український письменник. Перекладав твори А. Данте, Ж.-Б. Мольера, М. Гоголя.

Гаршин Всеволод Михайлович (1855 – 1888) – російський письменник, майстер соціально-психологічного оповідання,

«Красный цветок» – популярне в той час серед прогресивної інтелігенції оповідання Гаршина, у якому червона квітка символізує свободу. Відомостей про переклад цього оповідання Лесею Українкою немає.

Бурже Поль (1852 – 1935) – французький письменник.

Леопарді Джакомо (1798 – 1837) – італійський поет. Під впливом руху карбонаріїв писав патріотичні поезії, у яких оспівував національно-визвольну боротьбу, та сатиричні твори, спрямовані проти духівництва, монархічного устрою. Після поразки карбонаріїв творчість поета набрала песимістичного змісту. Ці дві сторони в творчості Леопарді пізніше відзначала Леся Українка в статті «Два направления в новейшей итальянской литературе».

Бомарше П’ер-Огюст Карон де (1732 – 1799) – видатний французький просвітитель-драматург і публіцист. Його твори сповнені соціального змісту («Весілля Фігаро», «Севільський цирульник», «Злочинна мати»),

Петрарка Франческо (1304 – 1374) – великий італійський поет, один з найвидатніших представників гуманізму епохи Відродження.

Шеньє Андре (1762 – 1794) – французький поет і публіцист часів французької буржуазної революції XVIII ст.

Леконт де Ліль Шарль-Марі-Рене (1818 – 1894) – французький поет, один із головних представників літературної групи «Парнас», попередників декадентів.

Сталь Анна-Луїза-Жермена де (1766 – 1817) – французька письменнвця-романтик.

Сирокомля Владислав – під таким псевдонімом виступав Людвіг Кондратович (1823 – 1862), польський поет демократичного напряму.

Конопніцька Марія (1842 – 1910) – визначна польська поетеса-демократка. В 1902 р. Леся Українка написала про її творчість статтю для журналу «Мир божий» (не була надрукована) і переклала російською мовою чотири її поезії: «Я тоскую», «Ах зачем!», «Цветы», «В Вероне». Статтю Лесі Українки про творчість М. Конопніцької ще не виявлено.

Hадсон Семен Якович (1862 – 1887) – російський поет.

Мордовець (Мордовцев) Данило Лукич (1830 – 1905) – український та російський письменник, історик.

«Нива» – російський щотижневий ілюстрований журнал «для сімейного читання». Виходив у 1870 – 1918 pp. y Петербурзі.

Лосятинський Микола Никифорович (1863 – ?) – учасник революаійно-демократичного руху 1880 – 1890-х років, член молодіжної організації «Подільська дружина» (1881 – 1882). У 1886 – 1889 pp. студент математичного відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Виключений з університету за революційну діяльність; жив і працював у Полтаві, пізніше – у Пермі.

Заболотний Данило Кирилович (1866 – 1929) – видатний учений епідеміолог, академік, президент АН УРСР. Після закінчення Новоросійського університету (травень 1889 р.) працював у Одесі.

Ауербах Бертольд (1812 – 1882) – німецький письменник. У «Шварцвальдських сільських оповіданнях» (4 томи, 1843 – 1854) ідеалізував патріархальний побут.

«Пантеон» – «Пантеон литературы», російський журнал, виходив у Петербурзі в 1885 – 1899 pp. «Діалоги» Джакомо Леопарді, про які йдеться в листі, були опубліковані в російському перекладі в третьому томі журналу за 1888 рік.

Гольдоні Карло (1707 – 1793) – видатний італійський драматург, творець реалістичної драми в епоху просвітительства в Італії.

Видать «Lieder» i «Atta Troll» Гейне – До цих слів в автографі листа зроблено примітку іншою рукою (можливо, М. Косача): «Власне, се було б найкраще – видать перше з Гейне, що переклали Леся та Слав|инський], бо се вже навіть готове (і гарне)».

Жорж Занд (Санд, справжнє ім’я та прізвище – Аврора Дюдеван, 1804 – 1876) – французька письменниця.

Ти просиш проекту, що вам перекладати – Члени «Плеяди» виношували плани видання «Бібліотеки світової літератури», в якій мали виходити в перекладі українською мовою кращі зразки російської і зарубіжної літератур. У «Плеяді» при підтримці М. Старицького і М. Лисенка безпосередньою організаційною роботою у створенні «Бібліотеки світової літератури» займалися М. Косач і Леся Українка.

Брет Гарт Френсіс (1837 – 1902) – американський письменник-реаліст.

Єж Теодор Томаш – псевдонім Зигнунда Мілковського (1824 – 1915), польського прогресивного письменника, автора історичних романів із життя Польщі, учасника угорської революції 1848 р. та польського повстання 1863 року.

Залеський Юзеф Богдан (1802 – 1886) – польський поет, представник «української школи» в польській літературі.

Красіцький Ігнаци (1735 – 1801) – польський письменник-просвітитель, автор героїко-комічних поем.

Крашевський Юзеф-Ігнаци (1812 – 1887) – відомий польський прогресивний письменник, автор історичних романів і повістей з життя Польщі та України.

Крестовський - псевдонім Надії Дмитрівни Хвощинської, в одруженні Зайончковської (1824 – 1889), російської письменниці.

Лесаж Ален-Рене (1668 – 1747) – французький письменник. У реалістичних творах подав сатиричні картини звичаїв абсолютистської Франції.

Лонгфелло Генрі-Уодсуорт (1807 – 1882) – видатний американський поет, автор поеми «Пісня про Гайявату» (українською мовою перекладали Панас Мирний, О. Олесь).

Мальчевський Антон (1793 – 1826) – польський поет, представник «української школи» в польській літературі.

Мур Томас (1779 – 1852) – англійський поет-романтик.

Немцевич Юліан Урсин (1757 – 1841) – польський поет і політичний діяч, автор антикріпосницьких творів.

Ожешко Бліза (1842 – 1910) – видатна польська письменниця.

Прус Болеслав (псевдонім Олександра Гловацького; 1847 – 1912) – польський письменник і публіцист.

Сенкевич Генрік (1846 – 1916) – польський письменник, автор численних історичних романів. Лауреат Нобелівської премії 1905 р.

Словацький Юліуш (1809 – 1849) – великий польський поет-демократ.

Теннісон Альфред (1809 – 1892) – англійський поет.

Коппе Франсуа (1842 – 1908) – французький поет.

Готьє Теофіль (1811 – 1872) – французький письменник.


Попередній лист      Всі листи      Наступний лист