на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Листи Лесі Українки

До М. П. Косача

Початок листопада 1889 р. Одеса

Любий Миша!

Одержала я твій лист і найсердечніше дякую за нього. Взагалі я помітила, що ти, перейшовши на другий курс, почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по головці погладить.

Смутна новина мене дуже-дуже засмутила. Перше я мало не заплакала, потім розізлилась чогось страшенно, а потім на мене надав якийсь дух упорства, і я наважила сьогодні писать, як могтиму, цілий день, і взагалі робитиму вдвоє тепер! Еге, так як одійшла злість трохи, я прийнялась за Маргариту (приймалась я за неї вже не раз), отже, і цей раз нічого не вийшло. Який легіон демонів упертості сидить в сій дівчині! Нічого, певне, вже з нею не поробиш. До Мані ще напишу, з тею, може, діло краще зладиться. Маня хутко переїжджає з батьком в Луцьк, так що я сподіваюся з нею незабаром побачитись. Я сама про писання для народу дуже і дуже подумувала, хоч з мене толку, може, й небагато, бо я щось не можу збитись з белетристичного шляху, а не знаю, чи белетристичні праці будуть куди-небудь судні.

Ще далеко раніш твого листа, ще в Кол[одяжному], я почала писати казку для дітей, зветься «Чотири казки зеленого шуму». Казку сю я хотіла послать в Галичину в дитячий журнал, якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні, то, значить, «кебети не маю!»... Кінчить сії казки я за різними справами не мала часу, але, певне, хутко скінчу. Можу сказати сміло, без всяких виговорок і відговорок, що все, що тільки залежить чи буде залежати від мене, я все зроблю для нашої справи, хоч би се було для мене і трудно і тяжко. За других не можу поручитись. Одеситів проситиму для чернігівців і для вас, може, що-небудь дадуть. Познайомилась я тут недавно з двома студентами-українцями, здається, люди путні, може, од їх або через їх що дістану; маю на се велику надію. Будь певний: що можна, все буде зроблене. Можна, однак, сказать про одеситів, як і про киян, що тут, як і там, лінтяйства не мало.

Скажи п. Максимові, якщо йому цікаві трохи мої слова, що я ніколи не сподівалась, щоб він так лепсько дбав про наше спільне завдання; таж таки часу немало було – ціле літо і осінь, – щоб перекласти тую решту віршів. Я тепер переклала вже першу главу «Bergidyll’ії», хутко перекладу цілу, і, значить, все, що я на себе взяла, я зробила.

Правда, я людина без діла – «праздношатающаяся», але зате у мене єсть такі перешкоди, яких ви не маєте, і, дай боже, щоб ніколи не мали... От перша перешкода – «moje miłe zdrowie i powodzenie». Сюди в Одесу я приїхала на лихо, бо не тільки масаж не поміг, але, здається, пропало й те, що я загорювала собі лиманом, Косівщиною, пов’язками і всім лихом і бідою. Я недавно встала з ліжка, а то днів 5 лежала. Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили. Після тижня масажної курації нога моя розтроюдилась так, що й ступить було годі. Тоді я покинула його. Першу ніч я провела тоді, як тінь в Дантовому пеклі, – з плачем і скрежетом зубовним. На другу ніч затялась, не плакала і цілу ніч писала в ліжку, почала невеличку поему і, здається, по їй не видко, як мені приходилось тісно при писанні. Через два дні приїхала Маргарита і забрала мене до себе. За се я їй дуже вдячна, бо моя німка така підла, що цур їй. Однак ти не думай, що діло стоїть так дуже погано. Я тепер не лежу, можу знов ходить, хоч не так, як перше, але все ж нічого собі, сподіваюсь, що могтиму виїхать на сім тижні.

Я дуже хочу заїхати до тебе днів на два чи три, але не знаю ще, як буде: писала про се мамі і жду відповіді. Але я таки сподіваюсь ще бути у тебе і «обо всем переговорить», як говорить тьотя Саша. Маю деякі цікавості для тебе. Дав би то бог, щоб я вам від одеситів що-небудь вимантачила. «Дай боже нашому теляті вовка піймати!» Тільки що мені прийшла в голову одна дуже чудна ідея, але писать про неї не буду, побачу перше, що з неї вийде. Бувай здоров, а може, й до побачення. Цілую тебе щиро і бажаю тобі вдачі на кожній дорозі. Славно ти зробив, що переклав «Ночью», за се хвалю. Не лінуйся, мій брате, хоч ти, а то вже хто його зна, що й буде. Бувай здоров!

Твоя безталанна сестра Леся

P. S. От що: на нашій групі ти вийшов найкраще; приїхавши, виб’ю тебе, щоб не капризував і не перебирав портретами. Слово «маятник», я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український. Маятник по-болгарськи маxалце, по-сербськи – шеталиця, по-чеськи – kywadlo, по-польськи – wahadło, по-галицьки – пендель, кивало. Вибирай, що хочеш, або зостав так. Голімського я і в вічі не бачила. Кірії теж. Шура мені не писала. Маниного сталого адресу поки ще нема.


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 35 – 37.

Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1938, № 2-3, с. 123 – 125.

Подається за автографом (ф. 2, № 75).

Датується за змістом листа на підставі згадки про навчання М.Косача на другому курсі та на підставі листа Олени Пчілки до М. Косача від 3 жовтня 1889 р. (ф. 28, № 415).

Смутна новина – очевидно, звістка про заборону цензурою збірника, підготовленого до друку «Плеядою».

до Мані ще напишу – Мова йде про Марію Михайлівну Биковську-Беляєву, подругу Лесі Українки з дитячих років.

скажи п.Mаксимові – Максимові Антоновичу Славинському (1868-1945).

Bergidylle - поезія Г.Гейне «Гірська ідилія» із «Книги пісень».

Косівщина - село, тепер Сумського району Сумської області.

Тьотя Саша – Олександра Антонівна Косач (1847 – ?), по одруженні – Шимановська, сестра П. А. Косача, тітка Лесі Українки.

від одеситів що-небудь вимантачила – Тобто взяла в одеських учасників «Плеяди» художні твори для збірника.

«Ночью» – оповідання В. Г. Короленка.

На нашій групі – Йдеться, очевидно, пpo групове фото 1889 p., на якому M. П. Косач читає книжку. Леся Українка плете вінок, а М. М. Комарова гаптує. Фото зберігається в музеї Лесі Українки в Києві.

«Маятник» можна так залишить – М. Косач запитував Лесю Українку, як перекласти слово «маятник» у реченні а оповідання В. Г. Короленка «Ночью»: «На стене стучал маятник».

Голімський Неон – тоді студент природничого відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Докладніших відомостей немає.

Кірія – панна (по-грецьки). Так Леся Українка називає дочку власника дачі на Хаджибейському лимані, в якого жила влітку 1889 р. Дівчину звали Вікторія.


Попередній лист      Всі листи      Наступний лист