на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Листи Лесі Українки

До О. П. Косач (матері)

8 липня 1889 р. Одеса 26 іюня

Люба мамочко!

Одержала я твої листи вчора і свою бумагу; дуже тобі вдячна і за те, й за друге. Твій лист мене дуже звеселив, бо з нього видно, що негри все так само пробувають «в блаженном состоянии первых человеков». Бажаю тобі, щоб ти скоріше виспалась і «прожилася» після одесько-лимано-козятинських переїздів, то тоді вже зовсім все буде гаразд.

Я тут живу благополучно: ніхто мені нічого не вкрав, ніхто мене не зарізав, я не простудилась і грекоси мене не обижають. Хату завжди замикаю, і замок приходиться добре. Найбільш мені приятно, що в моїй хаті не гаряче (або принаймні не дуже гаряче), бо всі, кого не спитаю, просто погибають від жари по своїх домівках. Як я рада, що я не в центр[альному] зданії!.. Тут спекота страшенна, по 30° буває в 7 г. вечора! Дощ ні разу не йшов з того часу, як я тут. По вечорам, після страшно гарячих днів, на небі спалахують зірниці, немов тії блискавки; вчора я годин зо дві стояла і дивилась на їх. Вдень тут курява страшенна, і земля, розпікаючись на сонці, дуже білою видається, од цього всього мені стали трохи боліть очі, неприятно це, але що ж робить, на те ж і тут сиджу, щоб було гаряче. Однак вчора доктор, як я була у нього, сказав, що для мене «усиленной жары и потения отнюдь не требуется». Нічого нового він мені не сказав: ванни ті ж самі, температури тієї ж самої, ходить на їх коли вгодно, хоч рано, хоч пізно, все одно, бо завжди натовп великий і завжди приходиться довго ждать, коли не прийди, – я вже в різні часи пробувала.

З ваннів у парк рідко ходжу – не хочеться пектись кілька лишніх кроків, та й боюся я над усе тією дорогою ходить, бо побачила там раз гадюку, чорну, велику, і от тепер «ой, боюся!». Дехто з дачників каже, що на тих дачах, що на гopi, теж єсть гадюки, та тут, на сій дачі, теж одну недавно забили; отож я тепер уже й у тій альтаночці, на тому полукруглому поетичному камені, опасаюсь розсідатись, щоб часом Олегова доля не спостигла. (Нехай Кох пригадує картинку з Олегом в «Русских людях»). Дуже стережусь я тепер цеї погані, цур їй! Нехай там і Кох стережеться і не дуже-то ноги росою вмиває.

Ой, здичів, здичів наш Миколочка! А мені вже дуже скучно за своїми дикими неграми – нема тут таких, [...] хоч і багато тут єсть їх різних пород, подоб і націй. Та й взагалі набридло вже мені жити тут самій, і я дуже рада, що пані Приходько швидко приїде. Завтра раненько розпитаюсь гаразд про ліжко для неї і напишу тут-таки про се, а то сьогодні якось не могла грекоса вловить, тепер же вже пізно.

Листи я завжди увечері пишу, бо вдень трудно зібратись, якось не йде. Уліти теж на вечір одкладаються. Улітична звістка (про чернігівський збірник) мене дуже врадувала, я не сподівалась собі такої честі від кна-кон, конечне перепишу їм «Самсона». («Співець» уже в плеядному збірнику), ачей же, до сих кна-кон він доїде як слід, не знаю тільки, як сподобається їм ся тема («to taka stara rzecz»!... ). Про улітячу справу напишу докладніш в іншому листі.

Завтра приїде Гретхен, і я її розпитаю про все як слід! Чи приїхав папа? Цілую його. Лиман йому кланяється. Бувай здорова, мамочко! Бувайте здорові, негрики ! Не дичійте дуже. «Тепер» я сподіваюсь бачити кна-кну і Пуца у себе непремінно!

Ваша Леся

NB. (Для пані Приходькової). Тепер тут ванна грязева стоїть 1 р. 50 к. Нехай дядина грошей набира!.. Кроваті у грекоса нема. Тут можна взять напрокат, але погану, з якоїсь санітарної станції, попросту з больниці. Непевна річ! Узнаю, почім вони в Одесі, і напишу.

Не забудься, мамочко, прислать мені «Прометея». Все, що ти писала в листі, конечне, зроблю, та по більшій часті воно вже й зроблене. Чи одержуєш мої листи? Як наші обходили Купала?


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 29 – 30.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 13 – 14.

Подається за автографом (ф. 2, № 129).

Рік встановлено за змістом листа.

Негри – так жартівливо прозвала Леся Українка своїх молодших сестер і брата Миколу.

І грекоси мене не обижають – тобто родина греків Діалегмено, у якої Леся Українка наймала помешкання під час лікування на Хаджибейському лимані в Одесі.

Пані Приходько – Броніслава Іванівна Тесленко-Приходько, родичка Лесиної тітки Олени Антонівни Тесленко-Приходько (Косач).

Уліти – літературні задуми, твори, що зріють і пишуться дуже поволі, жартівливе назвисько від російського прислів’я: «Улита едет, когда-то будет».

Від кна-кон – У ранньому дитинстві брат Лесі Українки Микола називав усе тонке і довге, в тому числі брата Михайла, котрий був високий і тонкий, «Кна-кна». Леся Українка жартома називала так усіх хлопців, найчастіше студентів.

В плеядному збірнику – йдеться про альманах, який готувала «Плеяда» – літературний гурток, діяв у Києві в 1888 – 1893 рр.

Про улітячу сираву – Тобто про літературні справи.

Гретхен – так називала Леся Українка Маргариту Михайлівну Комарову-Сидоренко (1870 – 1929).

Сподіваюсь бачити ква-кну і Пуца – Тобто брата Михайла і сестру Ольгу.

«Прометей» – очевидно, твір Джорджа Байрона (переклад Евріпідового «Прометея»).


Попередній лист      Всі листи      Наступний лист