на Головну сторінку бібліотеки На першу сторінку Електронної бібліотеки творів Лесі Українки

 
 Біографія
 
 Твори
1Вірші
2Поеми
3Драматичні твори
2Інші твори
3Переклади
 
 Фольклорні записи
 
 Листи
 
 Фотогалерея
 
 Статті
 

Листи Лесі Українки

До Є. І. Драгоманової

Початок січня 1889 р. Колодяжне

Милая бабушка!

Поздоровляю вас із Новим годом і бажаю вам усього найкращого. Сподіваюсь, що задля Нового року ви мені пробачите мої прошлогодні лінощі, та й не одні лінощі тут винні в тому, що я не писала до Вас, трохи-таки й те, що не могла я зважитись на сеє, бо з лиману я ні до кого, окрім мами, не писала, не було там про що й писати, а про здоров’я та про докторів так наскучило було, що не хотілось уже споминати про се. Приїхавши ж додому, перше якось так час уходив та й уходив, а послі вже мені ніяково було озиватись до Вас. Тепер оце на свята якось-то зібралась. Хоч мені трохи й наскучило, але вже мушу писать про своє здоров’я, бо Ви питали мене про його. Мені після лиману получчало так, що я свої костилі покинула, але все ж без палички ходить ще не можу, на той рік знов треба їхать на лиман. Ліля все нападається на мене, що я не хочу до баби харківської їхать, але я ще не знаю, чи й поїдем ми коли-небудь до неї, щось нам не випадає час до того подоріжжя. Чи у вас із Полтавщини їздять до неї, і яка чутка про неї там?

Чого вам так не подобався Харків? Усі, котрі там були, здається, хвалять його. Ви кажете, що там різного народу багато, я вже собі думаю, що Одеса вам, певне, зовсім не сподобалась би, бо там уже такий різношерстий люд, що в Харкові, певне, такого нема. Як на мене, то в тому іще нічого поганого нема, що там так багато чужих людей, навіть інтересніше виходить, не подобається тільки, що так багато жидів, найбільше таки жидівську мову чутно, на лимані їх теж багато єсть. Я, вибравшись із лиману, жила неділь зо дві з мамою в Одесі і дивилась там на усіх тих людей.

Потім ми їздили на пароході по морю, це мені найлучче всього сподобалось, бо тоді був день гарний, море тихе і красиве, до того ж і морська болізнь мене на той раз не брала. Я б хотіла і дальше куди-небудь поїхать, та, може, на той рік і поїду.

Хотіла б я поїхать до Вас, та, певне, не хутко теє буде, бо на той рік цеє не випадає зовсім. Шкода, що тую землю, що ми з мамою хотіли купить у Будищах, заливає вода, але я думаю, що, може, то нічого, бо, певне, не щороку так буває, а вже б я дуже хотіла, щоб мама її купила, уже б я рада там щоліта сидіти, хоч би тим часом і вода мене заняла, то то вже нічого, я трохи плавать умію, то не втоплюся, може. Напишіть, як з тою землею буде на сей рік, чи не заливатиме її знов вода, може, якраз ні. Чи не позрубували там білих дерев, що росли біля тої землі? Коли позрубували, то дуже шкода. Коли б уже теє купити, то я б сама приїхала строїти хату. А чому се Ви ніколи не приїдете до нас? Адже у Харків їздили, то, може, й до нас не так уже далеко, як здається. Побачили б наше Колодяжне, може, Вам і гарне воно вдасться, побачили б нашу Дору. Чого Вам не подобається її ім’я? Ми її всі дуже любимо, і Ліля возиться з нею більше всіх, бо Дора, здається, трохи на неї похожа, і Лілі се дуже приятно. Дорі найперше пошили плаття з тої бумазеї, що Ви прислали, і вона постоянно в йому ходить.

Будьте здорові, мила бабушка, пишіть, як Ви там живете і чи дуже Вас замело снігом? Цілую Вас, прощайте.

Ваша Леся


Примітки

Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 26 – 27.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 49).

Датується ва змістом листа на підставі згадки про перебування на Хаджибейському лимані (влітку 1888 р.) та плани побувати у «харківської баби».

З лиману – у липні – серпні 1888 р. Леся Українка лікувалася на Хаджибейському лимані біля Одеси.

Тепер оце на свята – йдеться про різдвяні свята.

До баби харківської – Лесі Українці радили з’їздити на лікування до Параски Назарівни Богуш (1826 – 1907), яка жила на хуторі Косівщина недалеко від міста Сум (тодішня Харківщина). «Харківська баба» лікувала способами народної медицини. В травні 1889 р. Леся Українка з матір’ю їздила до неї на водолікування. Свої враження цього періоду Леся Українка передала в оповіданні «Весняні співи».

Землю, що ми з мамою хотіли купить у Будищаx – Ще 1887 р. Олена Пчілка просила свою матір – Є. І. Драгоманову – найняти чи купити якесь помешкання в селі Монастирські Будища (недалеко від Гадяча на Полтавщині) над Пслом, щоб Леся Українка з лікувальною метою могла купатися. Але до купівлі землі в Будищах не дійшло.

Побачили б нашу Дору – Тобто Ісидору Петрівну Косач-Борисову, наймолодшу сестру Лесі Українки.


Попередній лист      Всі листи      Наступний лист